Цього року 29 вересня виповнюється 150 років від дня народження видатного
історика України, політичного та державного діяча, голови Української Центральної
Ради Михайла Грушевського. Відповідно до Указу Президента від 9 лютого
2015 року № 63 «Про відзначення 150-річчя від дня народження Михайла
Грушевського» у вересні 2016 року проводяться Дні Михайла Грушевського в
Україні. Їх мета – вшанування та утвердження традицій боротьби за незалежність,
суверенітет і територіальну цілісність України, засвідчення вдячності всім творцям і
захисникам Української держави, виявлення поваги до унікального наукового
доробку Михайла Сергійовича, здійсненого в руслі європейської інтелектуальної
традиції.
Планом заходів з підготовки та відзначення ювілею, затвердженого
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 586-р,
передбачено проведення у навчальних закладах просвітницьких заходів, спрямованих
на вивчення ролі історичної постаті Михайла Грушевського в історії українського
державотворення та науки.
Цитати Михайла Грушевського:
1. «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою». 2. «Ця стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян...»
3. «Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою».
4. «Український народ належить до ...європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків..., а й самим складом народного характеру».
5. «Покоління, яких жде Україна тепер, повинні бути людьми діла реального, практичного – спеціалісти-адміністратори, фінансисти, економісти, знавці військового і морського діла, техніки...»
6. «І у нас повинно стати тепер ... прикметою невихованости людини все, що різко розминається з демократизмом і ідеєю соціальної справедливости: нахил до розкішного життя, імпонування зверхнім багатством...»
7. «Тепер наше гасло – самостійність і незалежність».
8. «Мусимо йти, бо спинити походу не можна».
9. «Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в цей момент: самостійність і незалежність нашого народу».
Цитати видатних діячів про Михайла Грушевського:
1. «Чоловік широкої освіти, незломної волі і невичерпаної енергії… Ті мало не 70 томів наукових і літературних публікацій, виданих під його редакцією, за його ініціятивою і при його діяльній помочи, то далеко не вся, то може лиш половина його праці». Іван Франко.
2. «Була це людина великого масштабу, бистрого розуму, надзвичайно широких розумових зацікавлень. Він мав подиву гідну ерудицію... Працездатність мав колосальну. У розпалі революційних подій 1917 року писав книжки, брошури, статті, склав кілька шкільних підручників. Як голова Центральної Ради одночасно вів засідання, керував дебатами і справляв коректу. Був людиною у повному значенні того слова. Але мав одну органічну хибу: безмежне честолюбство. Він звик володіти і наказувати, і всі йому підпорядковувались, бо він мав в очах людей авторитет, придбаний його розумом і працею». Дмитро Дорошенко.
3. «Грушевський, як і кожна людина, належав своїй добі. Вона – єдине мірило оцінки історичного діяча. Доба Грушевського цю оцінку зробила. Але творчість Грушевського – це вічна власність українства. І в історичній перспективі «Історія України-Руси» завжди стоятиме поруч з Шевченковим «Кобзарем». Олександр Оглоблин.
4. «Він обіймав своїм оком і обгортав своїми дужими раменами всю нашу землю, тішився, коли їй сонце світило, й болів її ранами, а як рани творилися на його очах, старався їх загоювати». Іван Крип’якевич.
5. «Михайло Грушевський був складною особою та винятковою особистістю. Не одноколірною, а з світлими бліками і тінями». Ярослав Дашкевич.
6. «Ерудиція, ознайомленість із західньо-європейським політичним життям і природні здібності ставили його значно вище багатьох тодішніх наших громадських діячів і політиків». Борис Мартос
7. «Це був історик в повному значенні цього слова… Він був переконаний, що український народ вийде на шлях вільного політичного і культурного розвитку навіть тоді, коли хвилево програє той чи інший бій… У внутрішньо-українських справах Михайло Грушевський був гарячим прихильником народоправства і демократії…». Микола Ковалевський.
8. «Михайло Грушевський був символом всеукраїнського національного єднання, що його він розумів як з’єднання всіх частин української нації в єдиному національно-державному і національно-культурному організмі». Любомир-Роман Винар.
10 цікавих фактів із життя видатного історика і державотворця
1. Діду Михайла Грушевського по материнській лінії (Захарій Оппоков) за життя було подаровано дворянство, нагороджено двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира.
2. Батько Михайла Грушевського – Сергій Федорович – був знаний як автор одного з кращих підручників з церковнослов’янської мови для шкіл, книга витримала понад 30 перевидань. Це дало змогу набути чималий капітал і жити безбідно ще багато років.
3. Початкову освіту здобув удома, а до Тифліської гімназі був зарахований одразу до третього класу. Навчання давалось легко, тому мав час працювати бібліотекарем і «плавати у книжковому морі і впиватися ним…».
4. Перше кохання – оперна співачка Олена Марковська. Зачаровувався її співом, запрошував на традиційні щорічні концерти у гімназію, декламував їй свої вірші. Олена відповідала взаємністю. Але кохання не мало продовження. На початку 1886 року гастролі оперної трупи у Тифлісі скінчилися, і співачка поїхала. Молоді люди розлучилися.
5. Михайло Грушевський починав творчий шлях саме як письменник. Однак чимало літературних текстів дотепер не друкувалися. Значний їх масив уперше було надруковано у виданні «Михайло Грушевський: Із літературної спадщини» – Нью- Йорк – Київ. – 2000.
6. У січні 1918 року під час штурму Києва більшовики цілеспрямовано спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській, 9. Операцією командував Михайло Муравйов. Бронепотяг із загонами матросів на чолі з Андрієм Полупановим кілька годин розстрілював запальним снарядами будинок. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Згодом Муравйов вихвалявся «цим подвигом»: «Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел как яркий костер…».
7. 29 квітня 1918 року на Михайла Грушевського в Луцьких казармах Січових стрільців у Києві здійснено замах. Нападник, за однією з версій – російський офіцер, намагався заколоти голову Центральної Ради багнетом. Та промахнувся, поранивши дружину Марію Іванівну. Нападника затримали, а згодом він загинув за загадкових обставин… при спробі втечі.
8. У Головному управлінні держбезпеки НКВД справа Грушевського носила кодову назву «Старец».
9. За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі. Творчий доробок складає понад 2000 праць. 10-томну монографію «Історія України – Руси» Михайло Сергійович писав 38 років (з 1895 по 1933 рік).
10. Один із найбільш суперечливих фактів із життя Михайла Грушевського – це дата його смерті. Мова йде про 24 та 25 листопада 1934 року. Відповідно до історії хвороби Михайла Сергійовича 24 листопада датується останній запис: «Сердечная слабость нарастает... В 2 ч[аса] дня смерть при нарастании сердечной слабости». 27 листопада 1934 року в українських газетах «Комуніст» та «Вісті ВУЦВК» з’явився некролог Грушевського, де й зазначалась дата смерті – 25 листопада. Це призвело до тиражування неточності, адже нікому не спадало на думку, що в офіційному некролозі може бути хиба такого типу.
Додаткова література:
Цитати Михайла Грушевського:
1. «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою». 2. «Ця стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян...»
3. «Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою».
4. «Український народ належить до ...європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків..., а й самим складом народного характеру».
5. «Покоління, яких жде Україна тепер, повинні бути людьми діла реального, практичного – спеціалісти-адміністратори, фінансисти, економісти, знавці військового і морського діла, техніки...»
6. «І у нас повинно стати тепер ... прикметою невихованости людини все, що різко розминається з демократизмом і ідеєю соціальної справедливости: нахил до розкішного життя, імпонування зверхнім багатством...»
7. «Тепер наше гасло – самостійність і незалежність».
8. «Мусимо йти, бо спинити походу не можна».
9. «Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в цей момент: самостійність і незалежність нашого народу».
Цитати видатних діячів про Михайла Грушевського:
1. «Чоловік широкої освіти, незломної волі і невичерпаної енергії… Ті мало не 70 томів наукових і літературних публікацій, виданих під його редакцією, за його ініціятивою і при його діяльній помочи, то далеко не вся, то може лиш половина його праці». Іван Франко.
2. «Була це людина великого масштабу, бистрого розуму, надзвичайно широких розумових зацікавлень. Він мав подиву гідну ерудицію... Працездатність мав колосальну. У розпалі революційних подій 1917 року писав книжки, брошури, статті, склав кілька шкільних підручників. Як голова Центральної Ради одночасно вів засідання, керував дебатами і справляв коректу. Був людиною у повному значенні того слова. Але мав одну органічну хибу: безмежне честолюбство. Він звик володіти і наказувати, і всі йому підпорядковувались, бо він мав в очах людей авторитет, придбаний його розумом і працею». Дмитро Дорошенко.
3. «Грушевський, як і кожна людина, належав своїй добі. Вона – єдине мірило оцінки історичного діяча. Доба Грушевського цю оцінку зробила. Але творчість Грушевського – це вічна власність українства. І в історичній перспективі «Історія України-Руси» завжди стоятиме поруч з Шевченковим «Кобзарем». Олександр Оглоблин.
4. «Він обіймав своїм оком і обгортав своїми дужими раменами всю нашу землю, тішився, коли їй сонце світило, й болів її ранами, а як рани творилися на його очах, старався їх загоювати». Іван Крип’якевич.
5. «Михайло Грушевський був складною особою та винятковою особистістю. Не одноколірною, а з світлими бліками і тінями». Ярослав Дашкевич.
6. «Ерудиція, ознайомленість із західньо-європейським політичним життям і природні здібності ставили його значно вище багатьох тодішніх наших громадських діячів і політиків». Борис Мартос
7. «Це був історик в повному значенні цього слова… Він був переконаний, що український народ вийде на шлях вільного політичного і культурного розвитку навіть тоді, коли хвилево програє той чи інший бій… У внутрішньо-українських справах Михайло Грушевський був гарячим прихильником народоправства і демократії…». Микола Ковалевський.
8. «Михайло Грушевський був символом всеукраїнського національного єднання, що його він розумів як з’єднання всіх частин української нації в єдиному національно-державному і національно-культурному організмі». Любомир-Роман Винар.
10 цікавих фактів із життя видатного історика і державотворця
1. Діду Михайла Грушевського по материнській лінії (Захарій Оппоков) за життя було подаровано дворянство, нагороджено двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира.
2. Батько Михайла Грушевського – Сергій Федорович – був знаний як автор одного з кращих підручників з церковнослов’янської мови для шкіл, книга витримала понад 30 перевидань. Це дало змогу набути чималий капітал і жити безбідно ще багато років.
3. Початкову освіту здобув удома, а до Тифліської гімназі був зарахований одразу до третього класу. Навчання давалось легко, тому мав час працювати бібліотекарем і «плавати у книжковому морі і впиватися ним…».
4. Перше кохання – оперна співачка Олена Марковська. Зачаровувався її співом, запрошував на традиційні щорічні концерти у гімназію, декламував їй свої вірші. Олена відповідала взаємністю. Але кохання не мало продовження. На початку 1886 року гастролі оперної трупи у Тифлісі скінчилися, і співачка поїхала. Молоді люди розлучилися.
5. Михайло Грушевський починав творчий шлях саме як письменник. Однак чимало літературних текстів дотепер не друкувалися. Значний їх масив уперше було надруковано у виданні «Михайло Грушевський: Із літературної спадщини» – Нью- Йорк – Київ. – 2000.
6. У січні 1918 року під час штурму Києва більшовики цілеспрямовано спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській, 9. Операцією командував Михайло Муравйов. Бронепотяг із загонами матросів на чолі з Андрієм Полупановим кілька годин розстрілював запальним снарядами будинок. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Згодом Муравйов вихвалявся «цим подвигом»: «Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел как яркий костер…».
7. 29 квітня 1918 року на Михайла Грушевського в Луцьких казармах Січових стрільців у Києві здійснено замах. Нападник, за однією з версій – російський офіцер, намагався заколоти голову Центральної Ради багнетом. Та промахнувся, поранивши дружину Марію Іванівну. Нападника затримали, а згодом він загинув за загадкових обставин… при спробі втечі.
8. У Головному управлінні держбезпеки НКВД справа Грушевського носила кодову назву «Старец».
9. За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі. Творчий доробок складає понад 2000 праць. 10-томну монографію «Історія України – Руси» Михайло Сергійович писав 38 років (з 1895 по 1933 рік).
10. Один із найбільш суперечливих фактів із життя Михайла Грушевського – це дата його смерті. Мова йде про 24 та 25 листопада 1934 року. Відповідно до історії хвороби Михайла Сергійовича 24 листопада датується останній запис: «Сердечная слабость нарастает... В 2 ч[аса] дня смерть при нарастании сердечной слабости». 27 листопада 1934 року в українських газетах «Комуніст» та «Вісті ВУЦВК» з’явився некролог Грушевського, де й зазначалась дата смерті – 25 листопада. Це призвело до тиражування неточності, адже нікому не спадало на думку, що в офіційному некролозі може бути хиба такого типу.
Додаткова література:
Ващенко,
В. До проблеми
визначення контекстів "Звичайної схеми..." Михайла Грушевського / В.
Ващенко // Київська старовина . - 2007. - N 2. - С. 78-97.
Ващенко,
В. Методологія
Михайла Грушевського у контексті "Філософія життя" / В. Ващенко //
Київська старовина . - 2007. - N 4. - С. 79-103.
Ващенко,
В. Михайло
Грушевський - музи-can't / В. Ващенко // Київська старовина . - 2006. - N3.
- С. 105-114.
Гирич,
І. Б.
П'ятидесятитомник творів Михайла Грушевського: концепція, здобутки, перспективи
/ І. Б. Гирич // Український історичний журнал. - 2016. - N 2. - С.
51-68.
Калакура, Ярослав Степанович. Михайло Грушевський - фундатор
історичних досліджень / Я. С. Калакура // Український історичний журнал . -
2016. - N 3. - С. 4-17.
Рожнятовська,
О. Ідеолог і
творець української державності: до 150-річчя від дня народження М.
Грушевського (1866-1934) / О. Рожнятовська // Дати і події: календар знаменних
дат : 2016 рік, ІІ півріччя. - 2016. - N 2. - С. 67-71.
Савченко,
О. Михайло
Грушевський / О. Савченко // Вивчаємо українську мову та літературу . - 2011. -
N 26. - С. 39.
Смогоржевська,
І.
Історико-бібліографічна спадщина Михайла Грушевського / І. Смогоржевська //
Київська старовина . - 2007. - N 4. - С. 171-175.
Тельвак
, В.В. П'ять
ювілеїв Михайла Грушевського / В. В. Тельвак // Український історичний журнал
: - 2016. - N 2. - С. 4-50.
Шелудякова,
Н.А. М.
Грушевський - колекціонер / Н. А.
Шелудякова // Український історичний журнал. - 2016. - N 2. - С. 69-86.
Білокінь, Б.С. Про ідеологічну боротьбу нашої
доби (зокрема про Михайла Грушевського і проблеми контрпропаганди) / С.
Білокінь // Літературна Україна : газета. - 2014. - N 50(25 Грудня). -
С. 4-5 ; Літературна Україна. - 2015. - ¹ 1-2 (1-8 січня). - С. 10-11,14 (продовження)
Корольов,
Г.О. Ідея
чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського / Г. О. Корольов //
Український історичний журнал. - 2011. - N 6. - С. 68-79.
Дубінський,
В.А. Грушевський
про шляхи аграрного питання в Наддніпрянщині початку ХХ ст. (на матеріалах
публіцистики 1905-1907 рр.) / В.А. Дубінський // Історія в середніх і вищих
навчальних закладах України . - 2005. - N10. - С. 14-16.
Чубукова,
Т. Матеріали до
курсу за вибором "Визначні постаті України": Михайло Грушевський / Т.
Чубукова // Історія в школах України . - 2010. - N 3. - С. 16-21.
Г
Баханов,
К.О. Схема М.
Грушевського як теоретична основа побудови змісту шкільного курсу історії
України / К. О. Баханов // Історія та правознавство :. - 2015. - N 9. -
С. 2-3.
Турченко,
Ф.Г. Михайло
Грушевський vs. Микола Міхновський (дискусія сучасників: погляд через сторіччя)
/ Ф. Г. Турченко // Український історичний журнал . - 2013. - N 2. - С.
74-94.
Ващенко,
В. Наукова
самопрезентація М. Грушевського / В. Ващенко // Київська старовина. - 2005. - N4.
- С. 93-107.
Заброварний, С. І. Економічні погляди М.С.
Грушевського / С. І. Заброварний // Український історичний журнал . - 2009. - N
6. - С. 47-62.
Корольов, Г. Федералізм у
конституційному проекті М. Грушевського на початку ХХ ст. / Г. Корольов //
Історія. Філософія. Релігієзнавство . - 2009. - N 3. - С. 17-20.
Тельвак
В.В. Життєвий і
творчий шлях М.С. Грушевського в ювілейних оцінках 1926 р. / В. В. Тельвак //
Український історичний журнал . - 2008. - N 6. - С. 111-125.
Ткаченко,
І. В.
Науково-видавнича М. Грушевського під наглядом органів влади Російської імперії
(1907-1914 рр.) / І. В. Ткаченко // Український історичний журнал : . - 2011. - N 6. - С. 55-67.
Ткаченко, І. В. Редакційна політика М.
Грушевського в "Літературно-науковому вістнику" (1907-1914 рр.) / І.
В. Ткаченко // Український історичний журнал . - 2010. - N 5. - С.
90-103.
Бурлака,
Г. Історична
тематика в літературній творчості Михайла Грушевського / Г. Бурлака //
Дивослово . - 2011. - N 12. - С. 51-54.
Панькова,
С. М. Творча
майстерня вченого: до історії написання 3-го тому "Історії
України-Руси" М. Грушевського / С. М. Панькова // Український історичний
журнал . - 2016. - N 3. - С. 18-46.
Мукосеєва,
Л. Листування М.
Грушевського з В. Винниченком 1908-1912 рр. / Л. Мукосеєва // Київська
старовина . - 2005. - N5. - С. 129-139.
Бурлака, Г. Літературна творчість Михайла
Грушевського / Г. Бурлака // Дивослово : Українська мова й література в
навчальних закладах. - 2009. - N 1. - С. 48-54.
Бурлака,
Г.
Літературно-критична спадщина Михайла Грушевського: джерелознавчі знахідки / Г.
Бурлака // Слово і час. - 2008. - N 6. - С. 77-90.
Ковальчук Г.
І.Г. Нечуй-Левицький у творчому житті М.С. Грушевського-літератора / Г. Ковальчук // Українська література в
загальноосвітній школі . - 2009. - N 12. - С. 35-39.
Марчук
Л. "Не
маймо претензій творити для віків, а лиш пильнуймо свого обов'язку...",
або Запрошення на львівську віллу першого Президента України Михайла
Грушевського / Л. Марчук // Віче . - 2010. - N 19. - С. 55-57.
Ясь,
О.В.
"Колективний чоловік" на авансцені історії: соціологізація минувщини
в дослідницьких практиках М. Грушевського / О. В. Ясь // Український історичний
журнал. - 2014. - N 6. - С. 123-148.
Харитонова І.В. Прийди до серця, Україно: вечір
присвячений українському державному діячу М.С. Грушевському / І. В. Харитонова,
Н. В. Скорич // Позакласний час . - 2007. - N 8. - С. 12-13.
Немає коментарів:
Дописати коментар